Ми йдемо по вулиці, коли хочеться бігти по степу. Ми купуємо соєву ковбасу, коли хочеться з'їсти шматок м'яса запеченого на вугіллі. Ми йдемо на компроміси з бюрократичною системою не тому, що ми її любимо, а тому, що боїмося. Свій страх ми можемо виправдати тільки величчю планів. Коли йдеш на полювання потрібно дотримувати правила вуличного руху. Якщо хочеш пристосувати світ під себе, потрібно змінити світ в собі.

Ми візьмемо в кільце бюрократичну систему. Ми заженемо її в стійло законів, які вони написали. І тоді вони віддадуть владу тим, кому вона належить по праву – НАРОДУ.

Наші опоненти належать до бюрократичної системи. Вони вважають, що якщо вони займаються політикою, то всі мухи повинні здохнути від нудьги, Вони нічого не розуміють в політиці. Політика це мистецтво, лежаче між поезією і скульптурою. Це мистецтво, яке, чим прекрасніше, тим небезпечніше. Походи Князя Ігоря – поема. Дипломатія Бісмарка – статуя Венери Мілоської.

Ви вважаєте, ми йдемо у владу? Ми, відсікаючи зайве, створюємо шедевр - Україну, Велику і прекрасну як богиня. Не мачуху, але маму, яка приголубить, зігріє і захистить.

Ситуація в Україні зміниться в двох випадках. Або ми всі як один, трудитимемося на благо України, або з неба спустяться ангели і без нашої участі зроблять все за нас. Ми реалісти, і не чекаємо манни небесної. Ми сьогодні міняємо мир в собі, а завтра - своє життя, майбутнє і Україну.